Трансгендерна хірургія

Найціннішим для кожної людини є її самопочуття. Держава забезпечує доступ до охорони здоровʼя кожному, але представники ЛГБТІКА+ спільноти досі зіштовхується з неабиякими труднощами в отриманні медичних послуг в Україні.

Чи було дане явище зумовлене відсутністю належної інклюзивної юридичної основи в країні? – Ні.

Гомосексуальність в Україні з моменту проголошення незалежності декриміналізована та пізніше – депатологізована. Минуло вже 10 років з моменту, як МОЗ затвердив сучасну процедуру зміни (корекції) статевої належності. Рівень медицини в Україні є достатнім для належного спеціалізованого медичного супроводу. В чому проблема?

Через неправдиві радянські наративи які поширювались нам роками, ЛГБТКІА+ сприймались суспільством переважно не як цілком нормальний біологічний прояв, а як проблема яку потрібно лікувати. Часто це здійснювалось шляхом репресій. Звідси і зʼявилась начебто «медична» практика увʼязнення здорових людей в психіатричних лікарнях з метою їх тотальної ізоляції та «перевиховання» на соціалістичний лад.

Минули роки, попри гнучке законодавство медична сфера досі в повному обсязі не перелаштувалась до сучасних норм. Лікарі мають бути обізнаними та знати як обстежувати дану категорію пацієнтів та які їхні потреби. Хтось з них відмовляється приймати представників ЛГБТІКА+ спільноти через інтолерантність. Деякі лікарі вимушениі скасовувати прийом через начебто необізнаність в даній сфері та хибне припущення що для даної категорії пацієнтів потрібен «спеціальний лікар».

Насправді, медичний супровід людей ЛГБТІКА+ не потребує додаткової спеціалізованої кваліфікації лікарів та обмежується вже наявними методами діагностики та лікування.

Справа в особистому відношенні спеціаліста до пацієнта. В цьому криється ключ до розвʼязання проблеми: прийняття ґендерної ідентичності та свободи вибору пацієнтів та коригування їх медичного супроводу в залежності від їхніх персональних потреб.

Радянська система ввела нас в оману що самовизначення своєї ідентичності всупереч установленим нормам сімейних цінностей це «нездорова забаганка» дорослих людей яка виникає раптово і не має ніякого підґрунтя.

Озираючись на нашу практику, більше 90% трансгендерних пацієнтів (-ок), які звертаються до нас мають чітке усвідомлення своєї ідентичності та мають намір продовжити трансгендерний перехід вже в досить молодому віці – до 15 років. В такому віці молодь схильна до стихійних, немедичних прийомів гормональних препаратів оминаючи консультації ендокринолога, що має негативні наслідки для здоровʼя загалом.

Ось і постало питання медичної деонтології. Потрібно просто почути пацієнтів, прислухатись до їхніх потреб та скарг, розібратися в них. Лікарі мають бути обізнаними та розуміти як обстежувати та правильно лікувати дану категорію пацієнтів виходячи з наявних знань та методів діагностики і лікування – Оксана Гаращенко.